Короткі дні,
а ночі такі вовчі,
такі тхорячі і такі нудні,
вони ще листопадні, підготовчі, —
а в грудні буде що,
на самім дні?
Завиють хуги,
занявчать, заплачуть,
і під укіс піде все, під укіс.
…Ми будем пильні, сторожкі і зрячі,
переживемо без страху і сліз
і дні короткі,
і ці ночі вовчі,
такі наскрізні і такі без дна.
Уже ж у їх, здавалось, мертвій товщі
звізда засяла, зіронька одна…
Сухим бадиллям,
і горбатим степом,
крихким льодком,
смішком із холодком
перейдемо
і аж перед вертепом
уклякнемо з царями й пастушком.