Грузьке болото вхопило ноги,
тягар важкий.
І денно, й нощно, і до знемоги,
хоч вовком вий.
Стежки звірині, і нюх звіриний,
і ми напів.
Женуть нас будні до домовини,
немов рабів.
Нам буде страшно звідсіль вмирати,
лишати цирк.
Нас Бог не прийме в свої палати
із віном цим.
Не схоче Рай нас, тартар не вмістить.
З усіх розпуть
ще наші душі рецидивісти
назад прийдуть.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »
Завершився цикл. Тепер спочинь. Скинь із себе це лахміття, скинь. Білим снігом остуди гарячку літніх марень, спогадів, болінь…
Читати далі »