Галина Паламарчук

Бабине літо

Бабине літо — тінь літа, тінь.
Ти йдеш, легка, і шапка волосся
жовтого — тінь літа, тінь.
Вуста, як і навесні, гарні і смутні,
але не п’янять уже, бо тінь літа, тінь.
Проходиш, тонка, між деревами,
від вітру кудись пропадаєш,
з’являєшся все тонша й тонша.
Тінь літа, тінь.
Прокинешся вранці — ні сліду.
Каламуть дощу, сірого вітру
і хмар. Ні сліду.
Бабине літо-о-о!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle