Випусти!
Випасти
з шахівниці життя,
де хоч кінь ти, хоч слон —
а не більше, ніж пішка,
доповзаєш змордована
в шмаття до ліжка
і жадаєш солодкого
забуття.
Випусти!
Випасти,
розмагнітитись вмить,
так листочок багряний
у вітрі летить.
Так уяві розкішно,
так думці просторо.
Від складного я прагну
назад до простого…
Випусти!
Випасти…
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »