Як не сонцем,
то хоч місяцем,
хоч місяцем…
Лиш воно не зоріло —
горіло.
Як хотіло палахкотіло,
гріло…
Та й чи ‘дного зогріло?
А на рано
прийшла розплата.
А до рана
серце вистудилося,
мов покинута хата.
І ніхто не помітив
у цілісінькім світі,
що серце його
перестало горіти…
І ніхто не помітив
у цілісінькім світі,
що серце його
перестало
боліти.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »