Любов Господня, мов небесний гай —
У ньому стільки див нараз пізнаєш,
Коли сягнеш за тайни виднокрай,
Аби збагнути: меж Любов не знає.
Шляхи її — земні та неземні —
І в позачассі мрітимуть мені.
Любов Господня, мов небесний гай —
У ньому стільки див нараз пізнаєш,
Коли сягнеш за тайни виднокрай,
Аби збагнути: меж Любов не знає.
Шляхи її — земні та неземні —
І в позачассі мрітимуть мені.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »
Столом і колискою відгородився поет од зет-опромінення родинним щастям; за спиною…
Читати далі »