Віктор Грабовський

Бажання

Коли перший промінь тонесеньким пальчиком
торкнувся темної криги неба,
він зовсім не був певний,
що весь оцей задубілий огром так хутко розтане
і стане
лунким океаном блакитного сміху, зеленого щебету,
та ще й подарує йому
зграйку веселих братиків.

Коли перший пагінець гарячим своїм очком
прохромлював поклади торішнього листя,
він зовсім не сподівався,
що небавом усе довкола пойметься
впертим зелен-повстанням
і стане
лунким океаном зеленого сміху, блакитного щебету,
не просто дібровою —
рідним домом.

Коли перший рядок неквапло лягав на папір,
наче перший промінь
на крижину неба,
я ще не знав,
що крізь багатоповерхову шкарлущу слів
проб’ється тремке і палюче бажання
бути терплячою пташкою
у пагіллі твоїх долонь.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»