Віктор Грабовський

Бажання

Коли перший промінь тонесеньким пальчиком
торкнувся темної криги неба,
він зовсім не був певний,
що весь оцей задубілий огром так хутко розтане
і стане
лунким океаном блакитного сміху, зеленого щебету,
та ще й подарує йому
зграйку веселих братиків.

Коли перший пагінець гарячим своїм очком
прохромлював поклади торішнього листя,
він зовсім не сподівався,
що небавом усе довкола пойметься
впертим зелен-повстанням
і стане
лунким океаном зеленого сміху, блакитного щебету,
не просто дібровою —
рідним домом.

Коли перший рядок неквапло лягав на папір,
наче перший промінь
на крижину неба,
я ще не знав,
що крізь багатоповерхову шкарлущу слів
проб’ється тремке і палюче бажання
бути терплячою пташкою
у пагіллі твоїх долонь.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»