Все на Землі помре — і неня, й юність,
дружина зрадить і покине друг.
Але ти вчись і на спекотній дюні
збагнуть, чим диха заполярний круг.
Бери свій човен і пливи на полюс
у криги світ — і тихо забувай,
як тут любили, гинули й боролись,
і не спогадуй шалу давній край.
Й служить тремтінню мерзнучого тіла
присилуй серце, навчене згорять,
щоб тут йому нічого не кортіло,
як звідти ринуть вогняні моря.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »