Все літо грози і грози
на квіти, дерева і
дітей герелиця босих
на мокрій і буйній траві.
Все літо сушимо сіно,
все літо полем город
і вельми звемо претензійно
біленьку кімнатку — грот…
В біленькій кімнатці — сховок
від гроз, від городу, бо
тут тільки канапа і столик,
як п’яне суденце Рембо,
Хитає нам каву і квіти,
касети, блокноти, вино.
А грози, ці грози, як діти,
вже знов тарабанять в вікно.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »