Віктор Грабовський

Відколи світ цей

Відколи світ цей,
сотні сотень літ
людська молитва пророста до неба,
хоч дорости не годна…
(Є зими люті і на молитви —
жеруть морози їх і трощать бурі).
Моя ж молитва —
се мої ліси,
правічні й вічні, мов саме буття.
Вона росте і доростає сонця,
щоби Природі скласти пошанівок,
а заодно — допомогти людині.
(Пожежі не страшні так, як захланність!)

…А все ж ростуть,
гудуть мої дуби!
Не вимерли —
ярять мої діброви.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»