на станції метро
у синьому листку білі підсніжники
з якої весни ви?
з тої
де вогкою стріхою відпахла далина
ні не з тої…
коло вас знов сліпий
на свій акордеон похилився
ні не з тої…
коло вас знов бабуся
наділяє тим
на що покупця нема
ні…
хлібом знов із голоду віє
ні…
жодної весни тут не було
ніколи
ні…
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »