"…хліб наш сьогодні дай нам”

бо чую як на плівку
яку уважно десь вивчать
намотується тиша
хіба що брязне ніж
а от чайник так і не засвистить
скінчився цукор
поеми гони довші за життя
і попасом воли натхнення
на межі між янголовим співом і моїм
допоки український хліб Господь благословляє
а з картоплі пара
переходить у дими вічності
і м’яко замикає слух
і затуляє чавкання коло спілчанського корита
під яким кривавиться земля
і тихий сніг за шибкою
у душу пада
і не розтає у розширених очах