Усе довші тіні в безгомінні
полишає недопитий день —
бідні тіні терпнуть на камінні,
що терпіння вчиться у людей.
Не втекти нам од своєї чарки!
Не діп’єш — линуть за комірець.
В мене чарка — копія безтарки
та потроху жухне мій терпець.
Все чужіє — і в селі, і в місті,
то ж рідню чатую у степах…
Аж приносить вчора ворон вісті,
що мене розшукує держстрах.
День себе застрахував до ночі,
а стара спізнилася, мов смерть.
От і вийшло — хочеш чи не хочеш —
мій курінь напхався грішми вщерть.
І тепер летять до мене в гості
найбагатші в світі комарі —
є що пити, є де гріти кості…
Ще не вечір! Хто там на поріг?!