Учора й завтра — як у тумані.
Ось на екрані — вампіри п’яні.
Мов крові келих — разок герані.
І ти не в кріслі — на чемодані.
Куди мандрівка? Ах вже Петрівка.
Пенсіонерка, а ще як дівка.
Вже не кредити, лишень — готівка,
І зараз, зараз, не з понеділка.
«Куди ви, мамо?» — дочка знадвору.
«Куди ви, бабо?» — онуки хором.
Лискуче пір’я ваксує ворон,
Солоне сонце сіда за гору.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »