У зачарованому колі,
у мертвечини на приколі.
Налигач — як респекту знак.
Оцього племені тотем він.
Його зсукали сили темні,
наславши спершу переляк.
Зашорена конячка двига
по колу невідчепне лихо.
Хто з неї шори ті здере?
Напружуються м’язи кволі,
але тримає на приколі
коняку лишенько старе.
Змахни полуду переляку,
зірви хоча б на рись коняку,
нехай відчує волі смак.
Налигач в поросі, як полоз.
І рветься, наче кінський волос,
пророка голос. Прикрий знак.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »