Тут мати нічого не треба,
Щоб не прикипіти, не
Зростися настільки, що й небо
Вже буде здаватись страшне.
Тут звірів будити не варто,
Що їхній розлючений рик,
Могутній хижацьким азартом,
За браму небес не проник.
Та ще б не шугнути в болото,
якого достобіса тут,
Щоб не дивуватися згодом,
Звідкіль на одежі бруд…
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »