Галина Паламарчук

Тоненько тенькає

Тоненько тенькає, як порвана струна,
як стрічка фінішна, на грудях павутина.
Але не відпуска лиха година,
поза фізичними законами вона.
Минає день, минає жарт і сміх,
І черешок листка минає руку.
І ти минеш усе, і навіть муку,
а після того ти минеш усіх.
Та недоречний мимовільний сум.
Душа розтане, як шматочок льоду,
Для іншого, для вищого польоту —
Понад лихими мірами часу.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.