не так важко воликам у тому плузі
як тії дрібні сльози у борозні переступати
поки пугач згуками холодними місяць вичаклує з-за гори
її кликать голосом тихішим крил совиних
щоб не чула як копита в гору кам’яную вдарять наче соловей затьохка
гей хитнувся мертвий вершник у сідлі
личко білеє козаче туман виткав
нікому стулить недвижні очі темінню у долину світять
де воли вертають попасом із пісні
у сивім небі місяця побіля
зіронька його ледь мріє