Синій вечір. Обережна звірина
Оживає у дровітні, в шалині.
Їй не треба з рук водиці та зерна,
Тій невидимій зухвалій звірині.
Кожна жінка добре птицю зачиня,
Щоб на ранок лити сліз не довелось,
А у мене ласка вкрала каченя.
Ласка завжди щось краде.
Або когось.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »