Віктор Грабовський

Спокута

Якийсь навкруж
такий пречистий сніг,
така сердешна видалася днина…
І як його ступить
через поріг,
аби в собі не зрадити
дитини?
Уклякнувши, стою і не стою…
Хіба достоюю,
немов обідня свічка.
…Схиляє сонце голову свою
під білу гільйотину

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Віктор Грабовський»