(Цикл)
Світлій пам’яті батька —
Никанора Григоровича
Мислення цікавіше за знання,
та найвартісніше споглядання.
Йоганн-Вольфганг Гете
Дерева мене чекають…
Іван Драч
* * *
Фіолетова галузка ранку
гойдається
ген за овидом,
виколисуючи твоє зачаття.
Ще
тамують зітхання
вуста суцвіть,
ще
німує нескресло
правічна тиша,
ще
мовчить
немовля мислі,
ще
фіолетова галузка ранку
гойдається
ген за овидом,
виколисуючи твоє зачаття,
о слово.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »