Солов’ї не співають впівголосу
і дітей своїх цьому не вчать.
Так далась їм наближеність Логосу —
як душа задрімає — мовчать.
В слові людськім — щедризна стоколосу.
Не лінуйся лиш сіять і ждать,
аби в мізках епохи змололося
все, що вчора зумів прокричать.
То ж даремне холуйство страється
наше слово на фіглі звести,
бо, мовляв, не збрехне — не покається…
Не здолать йому сеї мети!
Фальші черв ізправіку не звів
чесну пісню святих солов’їв.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »