Галина Паламарчук

Ще такі незворушні сніги

Ще такі незворушні сніги,
так смертельно, врочисто білі.
Ще безкровні твої уста
не сіпнуться, бо помертвілі,

і чиясь тебе гладить рука,
і слова над тобою літають,
і у душу, як в вічко замка,
із цікавости заглядають.

Сніг такий, аж захоплює дух.
Нежиття досконале напрочуд.
Хай замруть і слова, і рух,
хай замерзнуть чи хай як хочуть.

…Та, щоб долю свою одбуть,
встанеш ти з цих снігів, як з могили,
лиш не там, де з цікавости ждуть
ті, що в них тебе і зарили…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle