Галина Паламарчук

Ще такі незворушні сніги

Ще такі незворушні сніги,
так смертельно, врочисто білі.
Ще безкровні твої уста
не сіпнуться, бо помертвілі,

і чиясь тебе гладить рука,
і слова над тобою літають,
і у душу, як в вічко замка,
із цікавости заглядають.

Сніг такий, аж захоплює дух.
Нежиття досконале напрочуд.
Хай замруть і слова, і рух,
хай замерзнуть чи хай як хочуть.

…Та, щоб долю свою одбуть,
встанеш ти з цих снігів, як з могили,
лиш не там, де з цікавости ждуть
ті, що в них тебе і зарили…

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle