Господи спогадай
як я на горі врівень з дзвіницями
молився Тобі коло Видубецького
щоби сподобив мене стояти на службі Твоїй
несусідською мовою у тому Храмі
а з нього ще було чути дух спалених книг
слугами сатани1
й сирітськими дітьми тулилися до мене
мої ненаписані вірші
Ти почув мене Господи!
не дай Господи Києву оглухнути зовсім
від тої тиші що росте у Святій Софії
у час Літургії
дай Україні Володаря
який від воріт внесе до Храму
прах Патріарха і скаже
— хочу стояти завжди на Божій службі
у Святій Софії
як корова вилизує щойно зроджене теля
ходитиму коло свого нового вірша
і тебе славитиму в сльозах радісних
зглянься!
___________________________
1 Після спалення книг з україністики в академічній бібліотеці і в Георгіївському соборі було спалено цінну книгозбірню.
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »