Сама атмосфера тримала тоді на плаву:
Дзвінки, поривання, ілюзії трохи — для смаку.
Життя замахнеться — а ти й перехопиш гілляку.
Щоб здихатись ворога, вип’єш із ним мирову.

Сама атмосфера — тремкий доброзичливий світ,
В нім очі розплющені широко, жадібно, радо.
Ми з нею зрослись, але так не хотіли вмирати,
Коли атмосфера в минуле пішла, як під лід.

Ми кров’ю спливли, розбиваючи криги гладь,
Та каторжна праця усі поривання зжерла.
У наших очах не старайтеся щось прочитать:
Там писано мовою, яка вже в цім світі вмерла.