Продирання крізь пущу,
де ні стежки ані сліда,
де лише невсипущо
на твій промах чатує біда,
де повінчаних двоє
насправді як з різних світів:
став сарака героєм,
а бути не захотів.
Де хоч лобом об стінку —
та немає стіни і нема
під ногами нічого,
лише порожнеча сама.
Кожне слово — несправжнє,
кожен шепіт несправжній і рух,
а ілюзія дражнить,
підсуває наживку стару.
Різні значення слова
і різні підтексти сльози.
і нечутне у пущі
м’яке полювання гюрзи…
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »