Поезія — не в житті,
а, як метелик, — на ньому.
То є він. То — полетів,
не сказавши нічого нікому.
Не зжени його, не злякай
необачним словом чи рухом.
Поезія — сфера тонка
і твориться духом.
Вся з дива і осторог,
Преображення хвилинне.
як є вона — ти як Бог,
немає — ти просто глина.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »