Так прагнеться слову
джерельної висоти!..
Дорога чаклує над колесом,
колесо чаклує над піснею.
Пісню видобуваємо,
як іскру, —
крешемо, що й на небі чують.
А коли не стачає голосу?
А коли не стачає голосу,
то має стачити сили
звестися душею над безгомінням,
підвестися душею,
аби не встояти —
вистояти.
Підвестися душею і — звучати.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »