Галина Паламарчук

Перший сніг

Вже тисячу літ, як у сні.
І в тисяча першому році
Ізнову ловлю перший сніг
І ствердну відповідь в оці,

Просту й однозначну таку,
як чоловіче слово.
Забуду кубло в квітнику,
Бенкети забуду і лови.

Забуду розряди зірниць,
Дерев розкошлані гриви,
Забуду, як падала ниць,
Розстебнута пальцями зливи.

В притрушену снігом сльоту
Штовхне мене райська брама.
І знову в домівку йду
Під нагляд нудного Адама.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.