Галина Паламарчук

Парки, як стяги, горять на горбах полянських.

Парки, як стяги, горять на горбах полянських.
Нипає тінню там щось легконоге, як сарна.
Валяється кинута, як карнавальні маски,
Біжутерія атракціонів, криклива, базарна.

І скрапує на ню листок по листку, як злитки
Минулого літа, минулого життя, минулого сміху.
На білому конику, на білому, зібравши пожитки,
Іще хтось від нас на віки-вічні поїхав.

За столами балаганними і святковими
Лишаємо шати рабські й виходим, виходим.
З кожним роком все глибше затягує осінь, все ризикованіш
У густі, золоті, у вічні стоячі води.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle