падає сніг
ширячи очі за темною шибою
знов хтось сльозою безодню долив
падає сніг
хто там в снігах кого в полі заносить
падає сніг тихо так ніби шепіт молитви
попелом слова по попелу сліз
падає сніг
ширячи очі за темною шибою
знов хтось сльозою безодню долив
падає сніг
хто там в снігах кого в полі заносить
падає сніг тихо так ніби шепіт молитви
попелом слова по попелу сліз
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »