А берізка нахильці хилилася,
розливалася і не лилася…
Задивлялася, дивилася йому в очі,
в самісінькі нетрі зелено-карої ночі.
Про щось запитувала і не питалася,
чомусь сміялася і не всміхалася.
Так тоненько листячком тремтіла,
мов чогось хотіла,
а сказать
не сміла…
Нараз крутнулася, пригорнулася:
– Ой, подивися!
У тебе, грабе,
сивіє листя.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »