Ну куди ще тебе понесе —
всю поранену, биту, сиву,
на яку блискучу наживку
ти знову готова клюнути, —
мудра, але й дурна?
Цей город тобі дасть усе —
одяг, роботу, поживу.
Тут знайдуться милі істоти,
з якими можна погомоніти
і хильнути яблучного вина.
Не проводь телефона сюди.
Знищ, як ворога, радіоточку.
Тобі вистачить баби Хими,
що до лавки їздить автобусом,
бо має око сліпе…
Залижи свої рани й сиди.
Чи підсип для мороки квочку.
Не приймай телеграм, а як серце
теж засвідчить: мовляв, чекають, —
і йому не вір.
Не тебе.