Нікому не винна,
нікому віддати не мушу
ні чемний уклін,
ні трохи сумління, ні душу.
Ось віддана вам,
одвернусь — і забудьте як звати.
я ходжу без прив’язі,
тож мені нічого рвати.
я там, куди совість веде,
невловна, глибинна.
Для всіх же я — вільна, як птах,
і нікому не винна.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »