печалі в очах
вистачило б засвітити
найсумнїшу зірку
нічні вікна о третіх півнях
й очі вікнами
до яких знадвору біль притулив
своє біле лице
а зсередини мій — тому дивиться в очі
як тихо на зорях
хто там карається так тяжко
у світлі вікон о третіх півнях
Господи поможи йому раніше ніж мені
а ще більше тому
в чиїх вікнах зовсім темно
сльозою вимивав із порожніх очних ям мертвих солов’їв ладнав струни на шабельний брязкіт і силу мертвих кликав до живих…
Читати далі »
Із диму голосів що назад вернувся у комин висоталися коровайниці мовчки душу оступили наче жар із печі вигорнули слова з неї…
Читати далі »
з Руїни присмерком молитви без надії Тарасове лице я лиш сльоза на ньому залізна…
Читати далі »
знов хата каже на тобі вікно в нім поле в небо й стежка може хтось колись прийде…
Читати далі »
душа кривавиться корогвою у тиші Бога — моїй поезії сумній коли я доступаюся до нього тихим сподіванням про вічне тривання душі…
Читати далі »