спіткнулася об чужий погляд
і довго наче у страшному сні
на шлях повільно падала сулійка
— дядино дядьку відро таке важке я хтіла
яке сліпуче світло осяяло враз хату
коли з порожніми руками отак на її порозі
стала сирітка
а на іконах на жіночих ликах
побільшали враз очі
і чоловічі зосереджені такі
наче того тютюну по кишенях ніяк знайти не втрапиш
а хата така біла-біла що на Великдень
а ні — то краще б їй згоріть!