Небеса опівнічні над нами колишуться.
я в обіймах твоїх під ранок жива лиш .
Ти замордовуєш мене своєю пристрастю,
А своєю ніжністю — відливаєш.
Небеса опівнічні парадоксів повні,
Не старайся узгодити їх, не старайся.
Ти знаєш, милий, секрети гріховні,
А я знаю, милий, насолоди райські…
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »