На квітникові сонечка — роса.
На маятнику місяця — цвіркунчик.
Ти не спитала, я не доказав,
а ніч прийшла, мов головою з кручі.
Замало дня суничним цим устам,
не знає меж та ніч, яку пророчиш.
Із сонечком та з місяцем — устань,
з росою і з молитвою, - що схочеш.
Найбільшу радість — жити без брехні
заповіли нам роси світанкові,
що сфільмували наші ночі й дні
на зорепади й повені квіткові.
Не зрадь росу — вона лікує біль,
що протинає серденько спроснуле.
Не зрадь сю ніч і зорі голубі —
вони ще з нами, ще не проминули.