Галина Паламарчук

Не продають квитків на електричку

Не продають квитків на електричку,
а так мені схотілося туди —
на станцію, чужу і невеличку,
де в яблуках аж ломляться сади,

де лопотять безжурно давні гасла, —
вони своєю смертю вмруть колись,
і сонце жовте маститься, як масло,
на білі ноги й сонні маски лиць.

Там є готель, там є готель, напевне.
І чи таке вже в тім житті страшне,
як вітер пружний в ніч глибоку й темну
з балкона невідому зіштовхне…

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.