натовп рухався-стояв
у наростанні-обдиранні з кров’ю
байдужими поглядами полуди з облич
що більш рухався то більш стояв
де в іржу поглядів із рук стікали рухи
щоби з одчинених ротів випадали
мертві солов’ї
та нагло така свіжість
наче двері у далину хтось прочинив
то гурт черниць назустріч вулицею тік
і довго вслід дивився
і душа зіперлась на тверде крило
бо знав що ще зустрінемось
і поцілує світло нас
як смерть у губи