Набутки давні витягнем з музеїв —
Запаски, гривни, добрі намиста.
Той взяв кирею — та й сховавсь під нею
Й гидкенько так у люстро погляда.

Той булави доп’явсь, очима блиска.
Гримлять пістолі, шаблі миготять.
Над пащею реактора — колиска,
Дідівська, та не людське в ній дитя.

Презирство світить з оченят байдужих
На збірники ікон, клейнодів, свит.
…як не знайдеться їм вітчизна в душах,
То не зарадить жоден реквізит.

Розледащіли, спритні на готове,
А вийти на толоку — заслабі.
Дідівська слава не по нас, братове.
І не хапаймо, власну заробім.

Не буде сильний надуватись грізно
Й репетувать про рідне та святе.
Нам не прийде з запасників вітчизна,

якщо самі її не возведем.