Всяк бреше. І всяк зазива.
І кожен полює на душі.
Не стали скупі на слова, —
Ми стали до слова байдужі.
Буває, що й визубриш роль,
Та в гру все ж вкрадеться недогляд.
У нас тепер інший пароль —
Усмішка, чи жест, а чи погляд.
З-поміж проминущих химер
Не ліпша була паперова.
У нас впізнавання тепер
На рівні душі, а не слова.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »