Ми їй в груди вбиваєм гвіздки,
як злочинці неповнолітні,
А земля відтворяє соски
І сади засвічує в квітні.

Так пливуть вони, так мовчать,
Так очі красою сліплять,
Що навіть зграя вовчат
Від подиву лайки не зліплять.

як з льоху, пливуть із зими,
З мерзлоти пливуть, із мерзоти.
Усе, чого прагнемо ми, —
Пусте, того цвіту супроти.

як в розкошах, в нім відтаю,
У серце і в очі вбираю.
Мабуть, і в Бога в Раю
Такого немає раю…