Галина Паламарчук

Мокре бадилля.

Мокре бадилля. Все дощ і дощ.
Сірого неба клоччя холодне.
Ворона сумна, попри туск і дрож,
Тебе тут лишити саму не годна.

Вона тут одна тебе стереже
Від сірого пресу дощу й порожнечі.
Вона вже впритул підступила, уже
Змахнула крильми і вмостилась на плечі.

Приреченість? Фарс? як повернеш сама.
Тут життя вже нема, тільки рештки бадилля.
Тут шкірою чуєш: підходить зима
І несе чи просвітлення чи божевілля.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle