Мені сюди ніхто не пише.
я засекречена живу.
Тут ще не дозрівають вишні,
Та вже покошено траву.
Тут ще не втихли соловейки,
І я не вільна від жалю.
Під вечір холодно саменькій, —
Буває, в грубі протоплю,
Чи вгорнусь в мамину хустину
Між тіней давніх і блідих
Та й кроки слухаю за тином,
Що не повернуть більш сюди.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »