Галина Паламарчук

Літо. Літепла вода

Літо. Літепла вода
зусебіч об тебе хлюпа.
Мліє, в очі загляда
й сороміцьки шепче: «Люба…»
Б’єш навідліг, б’єш і п’єш,
поглинаєшся, тікаєш.
Дістає з тонких одеж
всепроникними руками.
Просочивши аж наскрізь
літом сим несамовитим,
кине, змучену до сліз,
щоб махровий вітер витер
з стегон краплі, піт і хіть.
Питиме тебе ще доки
літа буйна ненасить,
ігри ці його жорстокі?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle