Галина Паламарчук

Літо. Літепла вода

Літо. Літепла вода
зусебіч об тебе хлюпа.
Мліє, в очі загляда
й сороміцьки шепче: «Люба…»
Б’єш навідліг, б’єш і п’єш,
поглинаєшся, тікаєш.
Дістає з тонких одеж
всепроникними руками.
Просочивши аж наскрізь
літом сим несамовитим,
кине, змучену до сліз,
щоб махровий вітер витер
з стегон краплі, піт і хіть.
Питиме тебе ще доки
літа буйна ненасить,
ігри ці його жорстокі?

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.