Спіле яблуко сонця
нечутно випорснуло з-поміж
синього листя хмар,
і всенький сад
нараз озвучився багатогомінно,
промінно так засвітився…
Летімо! — гукнула груша
та й закружляла довколо себе
золотаві орбіти духмяних ракеток.
Танцюймо! — дружно підхопили соняшники,
захоплено погойдуючи в такт
парубоцькими капелюхами.
Радіймо! — відразу ж озвався агрус
і аж присів зі втіхи.
А мовчуни-гарбузи перезирнулися,
та й на тин — хто вище?
Лише красна дівиця, запашна полуниця,
спросоння,
засоромилася чомусь
і почервоніла ще дужче…

Старий садівнік
довго-довго вслухався
в рясне багатоголосся розбудженого саду,
і думав про те, що сьогоріч
зима видасться ранньою
та суворою.