Ліхтар без світла — тіло без душі,
що знадобиться тільки упиреві,
бо скільки б листу не знайшлось на древі,
лише плоди — його життя рушій.

Тож не ховайся, брате, в кунтуші —
за вдяганку подякуєш кравцеві,
а з гідністю, що до снаги митцеві,
пройди тобі призначену крушінь.

Світай світильником! Не дайся гасіям,
що норовлять кротами землю зрити,
аби забовваніло царство ям…
Відчуй себе покликаним зцілити
заблуклу душу Втішника ім’ям —
їй так хотілось істиною жити!