Лаштуй дубовий чемайдан,
Бо до мандрівочки три чисниці.
Усе найкраще буде й там,
Зате погане — тут залишиться.

Ти цю пригоду не тягни
І не вагайся — все бо марниця.
Зберися та й тікай од них,
Бо вже на небосхилі хмариться.

Туман безумства наповза,
Твою околицю спотворює.
Тікай, бо Муж оден сказав,
Що вийде змій із лона хворої.

Уже він вийшов. І повстав.
Душа нудьгою захлинається.
Тікай. Найкраще буде й там.
Зате погане — тут лишається.